Орхідея

Які бувають орхідеї

Орхідеї рослини дуже незвичайні.

Наприклад, багато хто з них ведуть Епіфітний спосіб життя, обвита винятково над землею в кронах високих дерев. При цьому не слід плутати Епіфітні орхідеї з паразитами. Типові паразити харчуються за рахунок рослини-хазяїна. Епіфіти же використовують інші рослини тільки як опору, одержуючи живильні речовини з повітря або з тієї невеликої кількості ґрунту, що накопичується в тріщинах кори, розвилках гілок або дуплах.

Крім того, чимало орхідей є літофітами (або, точніше, петрофітами), виростаючи на покритих мохами каменях або скелях. Втім, серед орхідей багато й наземних видів, однак найбільший інтерес для кімнатного квітництва все-таки представляють Епіфітні й литофітні рослини.

Природно, такий незвичайний спосіб життя не міг не позначитися на зовнішньому вигляді орхідей. А він надзвичайно різноманітний.

Слово «Епіфіт » утворено від двох грецьких слів: «фітон», що значить рослину, і «епи», яких можна перевести на російську мову як «на». Таким чином, «Епіфіти» у вільному перекладі означає «обітаючі на рослині».

Серед орхідей можна зустріти величезні рослини, що досягають декількох метрів у довжину, і зовсім малюсінькі екземпляри, дорослий квітучий кущ яких вільно міститься в сірникову коробку. Загалом, на перший погляд розмаїтість разюча. Однак, незважаючи на достаток форм і розмірів, будова Епіфітних тропічних орхідей можна звести всього до двох основних типів, пов'язаним з особливостями їхнього росту.

У ботанічній літературі можна зустріти опис понад десять типів росту орхідей, але для квітництва така класифікація зайво складна й громіздка.

МОНОПОДІАЛЬНІ ОРХІДЕЇ

У рослин із цим типом росту верхівкова крапка росту зберігає свою активність протягом всієї (або майже всієї) життя пагона. За рахунок цього стебло має майже необмежений ріст у довжину. Серед моноподиальних орхідей можна зустріти як великі, густооблистяні рослини (Angraecum, Vanda), так і приосадкуваті, майже розеточні форми, наприклад фаленопсиси (Phalaenopsis), пагін яких рідко досягає в довжину більше 10 см. Суцвіття в моноподиальних орхідей утворяться з бічних бруньок, що заставляються в пазухах листів.

СИМПОДІАЛЬНІ ОРХІДЕЇ

У симподіальних орхідей відбувається постійне відновлення пагонів. Після того як верхівкова брунька материнського пагона відмирає (або перетворюється в суцвіття), із бруньок на його кореневищі з'являється один або кілька молодих дочірніх пагонів заміщення.

У багатьох Епіфітних симподіальних орхідей стебла, як правило, стовщені й перетворені в стеблеві бульби (псевдобульби), службовці рослині для збереження запасу живильних речовин і води.

Псевдобульби орхідей можуть мати всіляку форму - від округлих, майже кулястих, до сильно витягнутих, що нагадують стебла очерету. При цьому поза залежністю від форми псевдобульби можуть бути утворені як одним, так і декількома міжвузлами стебла.

Роль псевдобульб у житті орхідей дуже велика. Завдяки запасеній у них волозі орхідеї здатні витримувати тривалі посушливі періоди, що при їхньому способі життя дуже важливо.

Орхідеї дуже серйозно ставляться до проблеми заощадження вологи, і у видів, що не мають псевдобульб, цю функцію виконують або м'ясисті листи - наприклад, у рослин з роду Брассавола (Brassavola), або м'ясисті стебла - ваніль (Vanilla).

Втім, існує чимало видів орхідей, псевдобульб не розвиваючих і ніде спеціально вологу не запасають. Це в першу чергу різні види черевичків (Paphiopedilum), що живуть у районах без вираженого сухого сезону.

У деяких видів орхідей псевдобульби є не тільки резервуарами для зберігання води й живильних речовин, але й виконують інші, здавалося б, не властиві їм функції. Так, наприклад, порожні псевдобульби орхідеї шомбургкії (Schomburgkia) являють собою дійсні мурашники й охоче заселяються деякими видами мурах. Вигода отут очевидна. Мурахи одержують готовий будинок, а на подяку захищають рослину від шкідників і підгодовують його відходами своєї життєдіяльності.